ПОРУШЕННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ

Головна Блог ПОРУШЕННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ

ПОРУШЕННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ

21. 05. 2019

«ТИ ЗЛОЧИНЕЦЬ» = ПОРУШЕННЯ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ

Не дивлячись на те, що презумпція невинуватості є однією із найбільш обговорюваних тем, якій приділяють особливу увагу у професійному колі, на жаль, порушення спостерігаємо постійно. Нехтуючи базовими вимогами, ми руйнуємо фундаментальні принципи поваги до прав людини.

Ст. 62 Конституції України гарантує визнання особи невинуватою у вчиненні злочину, доки вина не буде доведена в законному порядку. Європейська Конвенція з прав людини містить аналогічне визначення. Відповідно п. 2 ст. 6 Конвенції, презумпція невинуватості захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною особою не лише з боку суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Згідно практики ЄСПЛ презумпція невинуватості є одним із компонентів справедливого судового розгляду кримінальної справи. Водночас цей принцип тісно пов’язаний зі ст. 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів та поширення інформації. Тому варто вказати, що п. 2 ст. 6 Конвенції не забороняє і не перешкоджає уповноваженим особам інформувати громадськість про справи, щодо яких проводиться слідство та розгляд судом.

Варто звернути увагу на наступне.

Перше.  Суд розглядає, чи існує порушення, виходячи з конкретних обставин кожної справи (див: справа «Karakas and Yesilirmak v. Turkey» заява № 43925/985 п. 51).

Друге. Порушення матиме місце, якщо заява державних службовців щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про  вину такої особи до винесення рішення судом. Суд у численних рішеннях підкреслює важливість у виступах посадовців обережно підбирати слова, коментуючи кримінальну справу, доки не встановлено вини особи в суді. (див. справа «Bohmer v. Germany» заява № 37568/97 п.60,  «Pesa v. Croatia» заява №40523/08 п.150, «Бондаренко проти України», заява №36650/03 п.48).

Третє. Порушення презумпції невинуватості може бути констатовано, навіть якщо не було зазначено імені особи, але за змістом зрозуміло щодо якої справи йде мова (див: справи «Pesa v. Croatia», заява № 40523/08 п. 146, «Бондаренко проти України» заява № 36650/03 п. 45).

Серед численних справ про порушення п. 2 ст. 6 можна виділити наступні: «Буткевічус проти Литви» ( заява № 48297/99): констатовано порушення у зв’язку із зазначенням у інтерв’ю генерального прокурора про наявність «достатніх доказів вини» міністра оборони Литви; «Хужин та інші проти Росії» (заява № 13470/02): визнано порушення у зв’язку із участю працівників прокуратури у телевізійній програмі та надання характеристики вчинених заявником дій як «злочинів»; «Шагін проти України» (заява № 20437/05): встановлено порушення у зв’язку із заявами керівництва прокуратури, які були зроблені задовго до складання обвинувального акту, та вказували про участь заявника у складі організованої банди.

Водночас не всі заяви та коментарі посадовців автоматично становлять порушення (див: справа «Паулікас проти Литви» (Paulikas v. Lithuania), заява №57435/09). Так, у згаданій справі Європейський суд, розглянувши кожне з висловлювань посадових осіб,  встановив, що заяви Президента Литви, Міністра внутрішніх справ та Генерального комісара поліції не становили порушення п. 2 ст. 6 Конвенції:

Міністр внутрішніх справ, коментуючи ситуацію у справі, заявив: «це не перший випадок, коли співробітники поліції, які зобов’язані слідкувати за правилами дорожнього руху, спричиняють страшні нещасні випадки». Суд встановив відсутність порушення, оскільки даною заявою Міністр  не стверджував щодо винуватості заявника у вчиненому злочині, тому висловлювання не могли вплинути на прийняття рішення національним судом  (п.51« Paulikas v.Lithuania”, заява №57435/09 ).

Висловлювання Генерального комісара поліції у пресі «я беру відповідальність за все, що відбувається в поліції» мали загальний характер та стосувались відповідальності керівництва поліції за ситуацію в органах внутрішніх справ. Така заява не могла розглядатися як порушення права заявника на презумпцію невинуватості.(п.52 «Paulikas v.Lithuania»), заява №57435/09).

Президент Литви неодноразово коментував справу, ним було зазначено місце та дату вчинення злочину, названо імена потерпілих, тому було зрозуміло, щодо якої справи йде мова. Так, в одній із заяв глава держави сказав: « ..ця трагедія засвідчує проблему в системі органів внутрішніх справ…злочини вчинені працівниками поліції потребують ретельного вивчення  і особливо суворої оцінки…. Це неприпустимо, що працівники правоохоронних органів отримують відносно м’яке покарання ….. Злочини вчинені офіцерами поліції є не лише простою статистикою» .(п.12 «Paulikas v. Lithuania»), заява №57435/09).  

Суд, розглянувши кожен коментар та заяву глави держави, встановив відсутність порушення п. 2 ст. 6, оскільки:

Президентом було прокоментовано справу з точки зору наявності проблеми всередині системи та необхідної відповідальності службових осіб за ситуацію у правоохоронній системі.

Глава держави не аналізував фактичні обставини справи та не робив правових висновків,  не називав заявника винним у вчиненні злочину.

заяви Президента країни, що злочини, скоєні поліцейськими, потребують  «ретельного вивчення» і «особливо суворої оцінки» задля зміни практики, за якою працівники правоохоронних органів отримують «м’які покарання»,  стосується загальної ситуації в країні з подібними справами. За таких обставин заяви Президента стосувались ситуації вцілому, а не справи заявника. Водночас Суд наголосив на важливості виваженості та добору слів посадовими особами у випадку надання коментарів щодо кримінальної справи (п.55 «Paulikas v. Lithuania», заява №57435/09).

Звичайною є ситуація, коли резонансна справа набуває широкого медійного розголосу.  Відповідно практики Суду «жорстка медіа компанія» у кримінальній справі може мати негативний вплив на судовий розгляд. Щодо таких категорій справ, враховуючи обставини справи, Суд визначає основні критерії, що можуть впливати на дотримання гарантії справедливого судового розгляду:

Момент, коли відбулось найбільше висвітлення інформації, зокрема його наближеність у часі до формування складу суду та розгляду справи.

Джерела інформації. Чи подана інформація є офіційною та отримана від органів державної влади.

Вплив інформації  на прийняття рішення судом. Ймовірність впливу інформації, що розповсюджується в ЗМІ на суд присяжних є вищою, ніж на розгляд справи професійними суддями. Водночас, оцінку впливу інформації на професійних суддів Європейський суд здійснює через аналіз дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема через обґрунтованість судового рішення. (див п.124 , BEGGS v. United Kingdom №15499/10, п.59-63 «Paulikas v. Lithuania», заява №57435/09).

Отже, право отримувати достовірну та об’єктивну інформацію про роботу правоохоронних органів є надзвичайно важливим для демократичного суспільства. Зокрема, інформацію про хід розслідування кримінальних справ. Дотримання стандартів ЄСПЛ, дозволить забезпечити гарантії справедливого судового розгляду та вбереже особу від цькування протягом розгляду справи.

                                                                                  адвокат Андріана Кульчицька

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить