м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

«Гра в довгу» як дорого може обійтися Україні тримання під вартою

Головна Блог «Гра в довгу» як дорого може обійтися Україні тримання під вартою

«Гра в довгу» як дорого може обійтися Україні тримання під вартою

21. 06. 2017

Гучні затримання у країні стали «смачною темою» для усіх хто любить поговорити про справедливість. Прокуратура “киває” на суд, який не обирає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вказує на прокуратуру, яка звертається до суду без належних підстав для тримання під вартою.

Слід підкреслити, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є крайнім засобом на стадії досудового розгляду. Результатом має бути – обґрунтований обвинувальний  акт та фактично справедливе судове рішення, а  не «гучне затримання» та тримання під вартою підозрюваного.

Спершу проаналізуємо національне законодавство.

Запобіжні заходи відповідно до глави 18 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) – це заходи процесуального примусу, які обмежують особисту свободу та свободу пересування і застосовуються з метою запобігти можливості ухилятися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини та здійсненню правосуддя. Фактично, для прийняття рішення про обрання запобіжного заходу потрібна наявність таких підстав:

  1. обґрунтованість підозри щодо вчинення злочину на стадії розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу;
  2. наявність ризиків відповідно ст.177 КПК (переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний впливи на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
  3. доведення, що під час обрання запобіжного заходу, жоден із більш м’яких заходів не може запобігти ризикам.  

Відповідно до ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста  порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Особисте зобов’язання є найбільш м’яким запобіжним  заходом, тримання під вартою найбільш суворим та винятковим заходом.

Однак на практиці, часто органи досудового розслідування  роблять припущення щодо існування ризиків відповідно до ст.177 КПК України, та не надають реальних фактів, що підтверджує їх існування. Крім того, необхідність обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою, як найбільш суворого заходу, аргументують «серйозністю пред’явлених обвинувачень».

Варто додати, що сьогодні існує безальтернативність  обрання запобіжного заходу у національному законодавстві.

Так, ч.5ст.176 КПК України, передбачено застосування запобіжного заходу лише у  вигляді  тримання під вартою  щодо таких злочинів злочинів як: насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, державна зрада, посягання на життя державного чи громадського діяча, диверсія, шпигунство, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, тероризм, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Однак, такі норми національного законодавства не відповідають ст.5 Європейської конвенції з прав людини. 

При розгляді справи щодо порушення ст.5 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в першу чергу встановлює чи відповідає національний закон принципу верховенству права. Тримання під вартою не ставитиме порушення ст.5, якщо було  здійснено «згідно закону» та було необхідним саме у цій конкретній справі. І  найважливіше – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є крайнім засобом та застосовується у випадку неможливості застосування іншого запобіжного.

Існують  численні справи проти України, за якими констатовано ці порушення.

Справа  «Будан проти України» (Заява № 38800/12) п.26: Європейський суд з прав людини  зазначає, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним, недостатньо лише відповідності цього заходу вимогам національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин.

Рішення у справі «Луценко проти України»  (Заява № 6492/11) п.66 Суд повторює, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Суд розглядав питання, чи було взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи могли інші, менш суворі заходи, бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Справа  “Єлоєв проти України” (Заява N 17283/02) п.60 Національні  суди  жодного  разу  не розглядали можливості обрання  альтернативних  запобіжних  заходів замість тримання під вартою,  і органи влади, посилаючись головним чином   на   серйозність   пред’явлених   заявнику   обвинувачень, продовжували  тримання  заявника  під вартою на підставах,  які не можна вважати “відповідними і достатніми.

Але законодавець не зупиняється на досягнутому, 26 травня цього року внесено народними депутати України Проект Закону № 6519 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини), за яким пропонується ст.183 Кримінального кодексу України доповнити таким змістом: «При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не допускається застосування застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених частинами другою-четвертою статті 368, статтею 368-2 та частинами другою-четвертою статті 368-3 Кримінального кодексу України, за винятком випадків її застосування при повторному продовженні строку тримання під вартою».

Знову ж таки, у випадку прийняття даних змін до Кримінального процесуального кодексу матиме місце порушення ст.5 Конвенції.

Які будуть наслідки

Будь-які порушення статей, гарантованих Конвенцією, має наслідком звернення заявника до Європейського суду з прав людини з відповідною заявою. За результатом розгляду якої буде встановлено порушення та зобов’язано, у тому числі, сплатити грошову компенсацію.

Якщо ситуацію на законодавчому рівні виправлено не буде, Європейський суд прийме рішення щодо існування системних порушень прав людини, що матиме наслідком внесення відповідних змін до законодавства.

Фактично, маючи вже негативну практику та розуміючи, що порушення в подальшому можуть призвести до численних скарг, ми не зупиняємось. Після «гарного шоу» із затриманням на виході платники податків відшкодують кошти з державного бюджету за рішенням ЄСПЛ як компенсацію.

Андріана Кульчицька

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить