м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

Силовики намагаються піймати “хайп” на антикорупційній темі. Як результат – розвалюються справи.

Головна Блог Силовики намагаються піймати “хайп” на антикорупційній темі. Як результат – розвалюються справи.

Силовики намагаються піймати “хайп” на антикорупційній темі. Як результат – розвалюються справи.

05. 05. 2017

Ефективність боротьби з корупцією в Україні напряму залежить від чіткого розподілення повноважень органів, що здійснюють цю боротьбу. Законодавчо ці питання урегульовані, але на практиці виникають ситуації, коли боротьба з корупцією в Україні займаються всі: поліція, Служба безпеки, Генпрокуратура, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП).

Як результат, наприклад СБУ, розпочинають досудове розслідування, а коли справа виходить до суду, останній приймає рішення, що слідчі дії були незаконними, адже ними займалися органи, що не мають на це повноважень у розслідуванні даних злочинів. Справа “розвалюється”. І колізія виникає у тому, що немає правових механізмів для передачі справи компетентним органам.

Окремо уваги заслуговує те, що таке «завзяття» всіляко підтримується практично всіма керівниками правоохоронних органів. Так, нам неодноразово доводилось чути і від Генерального прокурора і від Міністра внутрішніх справ, що така «конкуренція» між правоохоронними органами дозволить підвищити ефективність боротьби з корупцією.

Як закон розподіляє повноваження між органами

Стаття 216 Кримінального процесуального кодексу України чітко визначає щодо яких злочинів мають право проводити досудове розслідування органи досудового розслідування.

Проте, розслідування більшості злочинів не здатне «прославити» доблесних правоохоронців, тому всі силові відомства намагаються “пропіаритися” на розслідуванні корупційних та економічних злочинів.

Такі настрої серед правоохоронців знайшли підтримку і у законотворців, 3 листопада 2016 у Верховній Раді було зареєстровано черговий законопроект (№ 5212), яким пропонується надати Генеральному прокурору право змінювати підслідність справ, розслідування яких належить до виключної компетенції Національного антикорупційного бюро України.

Здається, що такої думки не поділяє лише саме НАБУ та Спеціальна антикорупційна прокуратура.

Зокрема, 25 серпня 2016 року керівник САП Назар Холодницький звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з проханням роз’яснити питання щодо допустимості доказів отриманих з порушенням правил підслідності.

А вже 13 вересня 2016 р. ВССУ надав відповідь на звернення керівника САП, згідно якої ВССУ вважає, що у випадку порушення правил підслідності порушується вимога щодо законності дій слідчого та прокурора, гарантована частиною 1 статті 9 КПК і як наслідок, докази зібрані з порушенням правил підслідності є недопустимими згідно положень пункту 2 частини 3 статті 87 КПК, оскільки отримані шляхом реалізації слідчим та/або прокурором повноважень не передбачених КПК.

У той час, як частина 4 цієї ж статті передбачає, що докази передбачені цією статтею повинні визнаватись недопустимими на будь-якій стадії судового розгляду.

Що це означає на практиці, якщо звичайно суди будуть дотримуватись позиції ВССУ.

Моделювання ситуації

Національна поліція/СБУ/ГПУ було виявлено розкрадання державного майна на суму співмірну річному бюджету райцентру. За даним фактом було проведено розслідування у ході якого зібрано всі необхідні докази, встановлено осіб, що вчинили розкрадання, повідомлено їх про підозру і в подальшому направлено обвинувальний акт до суду.

Якщо суд буде притримуватись позиції ВССУ, то він поверне обвинувальний акт прокурору, оскільки повідомлення про підозру було зроблено особою, яка не мала на те повноважень і обвинувальний акт було підписано і направлено до суду неповноважною особою.

У кращому випадку, для прокурора, суд прийме до розгляду обвинувальний акт і під час першого ж засідання визнає недопустимими всі докази по справі.

В результаті, особа отримує компенсацію за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, поліція/СБУ/ГПУ заявляють про продажність українських судів.

Також доволі часто досудове розслідування розпочинають поліція/СБУ/ГПУ, через деякий час після початку досудового розслідування НАБУ чи САП доходять висновку, що дана справа належать до підслідності НАБУ і постановою керівника САП визначають підслідність за НАБУ.

Справа передається до НАБУ, проте і в такому випадку вона не має успіху, адже керівник САП виносить постанову, якою доручає здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування. При цьому це робиться на підставі частини 5 статті 216 КПК України.

Проте, у такому випадку має місце підміна понять, адже у статті 36 КПК України чітко розмежовано такі повноваження прокурора як:

  1. доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування (пункт 3 частини 2 статті 36)
  2. доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування (частина 5 статті 36).

Так після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий, відповідно до частини 6 статті 214 КПК повідомляє прокурора про початок досудового розслідування і саме на цій стадії прокурор наділений повноваженнями щодо доручення досудового розслідування певному органу досудового розслідування.

А отже, саме на цій стадії Керівник САП вправі визначити за НАБУ підслідність будь-якої справи (на підставі частини 5 статті 216 КПК України).

Проте, з моменту коли прокурором надано доручення щодо здійснення досудового розслідування Поліції/НАБУ/ГПУєдиним способом доручити досудове розслідування іншому органу є зміна підслідності на підставі частини 5 статті 36 КПК.

У той час як частина 5 статті 36 КПК не надає повноважень Керівнику САП щодо зміни підслідності на користь НАБУ. Єдина згадка про НАБУ в цій нормі забороняє доручати іншим органам досудового розслідування справи віднесенні до підслідності НАБУ.

Згідно положень частини 5 статті 36 КПК Генеральний прокурор та його заступники своєю обґрунтованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування лише у випадку неефективності проведення досудового розслідування.

Суто теоретично на підставі цих положень КПК Керівник САП має право змінити підслідність будь-якої прави, оскільки Керівник САП є заступником Генерального прокурора, якому таке право надано.

Проте, на практиці це видається майже неможливим, адже КПК надає таку можливість лише у випадку неефективності розслідування.

Для того щоб встановити неефективність розслідування необхідно проаналізувати матеріали кримінального провадження, а оскільки Керівник САП не є прокурором у даному кримінальному провадженні, той матеріали такого провадження йому можуть і не надати.

            Навіть якщо прокурори САП зможуть довести неефективність розслідування  потрібно пам’ятати, що Генеральний прокурор скасувати рішення Керівника САП, якщо вважає його незаконним.

Окрім того, згідно положень частини 5 статті 218 КПК Генеральний прокурор вирішує спір щодо підслідності справ НАБУ.

А тому, видається практично нереальним те, що Генеральний прокурор дозволить Керівнику САП робити висновки щодо неефективності розслідування, особливо, якщо це розслідування ГПУ.

Якщо ж справу буде передано НАБУ з порушенням вимог КПК, то висновок ВССУ щодо порушенням правил підсудності має бути застосований і до НАБУ з САП. Адже вони так само порушать вимогу законності, на яку звернув увагу ВССУ, і як наслідок, всі дії вжиті ними будуть незаконним, а докази завідомо недопустимими.

Отже, сьогодні склалась ситуація за якої розслідування справи з порушенням правил підслідності повинно мати наслідком нікчемність такого розслідування, а законні методи передачі справи належному органу відсутні.

На мою фахову думку, безспірним є те, що САП повинна мати повноваження для передачі справ НАБУ, проте це питання має бути належним чином урегульовано на законодавчому рівні.

Назар Кульчицький

Юридична газета

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить