м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

Денісов проти України

Головна Блог Денісов проти України

Денісов проти України

26. 09. 2018

19 вересня 2018 року Велика Палата Європейського суду винесла рішення у справі «Денісов проти України» (заява № 76639/11), в якій заявник скаржиться на порушення його прав в результаті  звільнення його з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду у 2011 році.

Здавалося б, нічого цікавого, той самий період часу, та сама Вища рада юстиції, яка не може вважатись незалежним та безстороннім органом у розумінні статті 6 Конвенції – ми це все вже бачили у справі Олександра Волкова («Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). Родзинкою ж цього рішення стали висновки Суду щодо того чи становило таке звільнення порушення права на повагу до приватного життя заявника.

У справі «Денісов проти України» ЄСПЛ надав чіткий і зрозумілий алгоритм для визначення меж застосування статті 8 Конвенції у справах про звільнення та доступ до професії. Зокрема, у такій категорії справ втручання у приватне життя може розглядатись з двох позиції

  • Причини: якщо певні аспекти приватного життя (напр. сексуальна орієнтація чи релігійні переконання) стали причиною для звільнення/недопуску до професії;
  • Наслідки: якщо внаслідок звільнення/недопуску до професії особа зазнає серйозних негативних наслідків, включаючи наслідки матеріального характеру, шкоду, завдану репутації, а також можливість особи встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми.

При цьому, якщо справа розглядається саме в контексті завданих негативних наслідків, як це було у справі судді Денісова, такі наслідки мають досягнути мінімального рівня серйозності, що охоплюється сферою дії статті 8 Конвенції.

У справі «Денісов проти України» заявника було звільнено з посади голови суду, однак його не було позбавлено суддівської мантії, він і далі продовжував здійснювати свої суддівські повноваження. Суд зауважив, що справа стосувалась виключно управлінській навичок заявника, і національні органи жодним чином не ставили під сумнів ні його професійні, ні морально-етичні якості судді:

«Що стосується професійної репутації заявника, Суд зазначає, що його основна професійна функція полягала в тому, щоб бути суддею. Професія судді вимагала від нього спеціальних знань, освітніх кваліфікацій, навичок та досвіду. Основна частина зарплати виплачувалась заявнику саме за службу в цій якості. У той же час успішне виконання президентської чи адміністративної функції в суді не є, власне кажучи, характерною ознакою судової професії. Тому об’єктивно судова функція становила основну професійну роль заявника. Його посада голови суду, хоч і є важливою і престижною у судовій сфері, а також цінується та вважається такою у суб’єктивному сприйнятті заявника, все ж не пов’язана з основною сферою його професійної діяльності» (§ 125)

Крім цього, Заявник також не зміг довести, що його звільнення суттєво вплинуло на здатність встановлювати та розвивати професійні відносини з іншими людьми, чи що зменшення розміру зарплати та пенсії мало значною мірою вплинули на його приватне життя.

Таким чином, Суд встановив, що негативні наслідки, яких заявник зазнав внаслідок звільнення з посади голови суду, не досягли мінімального рівня серйозності, а тому у цій частині скарга визнана неприйнятною ratione materiae з положеннями Конвенції.

Анастасія Некрасова

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить