БОРОТЬБА ЗА ПРАВО МИРНО ВОЛОДІТИ МАЙНОМ ТРИВАЛА ПОНАД 8 РОКІВ

Головна Блог БОРОТЬБА ЗА ПРАВО МИРНО ВОЛОДІТИ МАЙНОМ ТРИВАЛА ПОНАД 8 РОКІВ

БОРОТЬБА ЗА ПРАВО МИРНО ВОЛОДІТИ МАЙНОМ ТРИВАЛА ПОНАД 8 РОКІВ

07. 08. 2019

На підставі рішення Європейського суду у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» нами було подано до Великої Палати заяву про перегляд рішень Вищого господарського суду України та господарського суду м. Києва, якими Батьківську турботу було позбавлено права власності на належне йому майно.

02 липня 2019 р. Великою Палатою Верховного Суду задоволено нашу заяву, скасовано вищезазначені рішення та ухвалено нове рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову прокурора.

Коротко позицію Великої Палати Верховного Суду можна викласти наступним чином:

  1. Батьківська турбота придбала спірне майно у Укрпрофоздоровниці після того як Вищий арбітражний суд України визнав законною передачу Профспілками даного майна Укрпрофоздоровниці, а тому Батьківська турбота є добросовісним набувачем;
  2. Держава передала спільне майно Профспілкам, а тому не можна говорити про те, що майно вибуло з її володіння поза її волею;
  3. Судами не було встановлено існування суспільного інтересу, який би виправдовував втручання у право власності Батьківської турботи.

Посилання на рішення 

Нагадуємо, що 

09 жовтня 2018 року  винесено рішення Європейським судом з прав людини у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України».

Європейський суд дійшов висновку, що позбавлення Заявника майна становило порушення прав гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції, зокрема Суд зазначив:

1.Втручання не можна вважати здійсненим «згідно законом», оскільки:

  • було відсутнє законодавство яке б визначало правовий статус майна Профспілок колишньої УРСР;
  • практика судів з цього питання суперечлива і впродовж тривалого періоду судова система не змогла виробити єдиний підхід до даного питання.

2.Втручання не було здійснене «в інтересах суспільства», оскільки:

  • ні з позову прокурора, ні з судових рішень, не зрозуміло в чому саме полягав «інтерес держави»;
  • не надано жодних доказів того, що позбавлення Заявника майна було єдиним способом поновлення прав держави;
  • якщо «інтерес» все таки існував, то незрозуміло чому майно вирішили відібрати у Заявника через 12 років після його придбання.

3.Втручання становило надмірний індивідуальний тягар, оскільки Заявнику не було надано належної компенсації за вилучене майно. 

Переклад рішення

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить