м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

Втручання у право власності, відповідно практики Європейського суду з прав людини

Головна Новини Втручання у право власності, відповідно практики Європейського суду з прав людини

Втручання у право власності, відповідно практики Європейського суду з прав людини

25. 03. 2019

У 99% випадків КПК України здатний повною мірою забезпечити захист прав і свобод особи, гарантованих Конвенцією, — Назар Кульчицький

Про зняття арешту і повернення майна, вилученого в рамках кримінального провадження, в контексті практики Європейського суду з прав людини слухачам Legal High School розповів Назар Кульчицький, голова АО «Назар Кульчицький та Партнери».

«Якщо говорити про захист права власності та два можливих втручання, то ЄСПЛ розмежовує два основних напрями, а саме — контроль за правом власності та позбавлення права власності» — підкреслив лектор.

За словами пана Кульчицького, арешт майна являє собою контроль за майном фактично без переходу права власності від такої особи. Відповідно до практики ЄСПЛ будь-які питання, пов’язані з контролем за власністю, дають державі найбільш широкі дискреційні повноваження.

«КПК України в 99% випадків здатний повною мірою забезпечити захист прав і свобод особи, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тому в більшості випадків йдеться про те, що наші правоохоронні органи діють поза межами чинного КПК України» — вважає Назар Кульчицький.

Лектор зазначив, що згідно з вимогами ЄСПЛ щодо втручання в право власності особи, яким є арешт майна, таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету та пропорційним меті, яка переслідується, а не бути надмірним обтяженням для особи.

«Дуже часто люди вважають, що все, що відбувається на стадії кримінального провадження, підпадає під дію статті 6 Конвенції в її кримінальному аспекті. Але це абсолютно не відповідає дійсності, оскільки фактично ця стаття гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд щодо розгляду обвинувачення по суті», — зазначив пан Кульчицький. За його словами, все, що пов’язане з юридичними процедурами арешту майна, буде підпадати під статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

 

Зокрема, як приклад дотримання справедливого балансу лектор навів рішення ЄСПЛ «Uzan and Others v. Turkey», в якому оцінка тяжкості тягаря, накладеного на заявників у зв’язку з арештом майна, проводилася з урахуванням того, що термін дії обмежень становив від 10 до 15 років, а обсяг обмежень передбачав позбавлення можливості придбання широкого асортименту товарів, користування заробітною платою, приватними транспортними засобами, заощадженнями. Також обмеження мали автоматичний, систематичний і негнучкий характер та не підлягали регулярному індивідуальному перегляду, навіть попри те, що заявники ніколи не були засуджені в рамках кримінального провадження, але національні суди встановили, що особи, про яких йдеться, не могли бути притягнуті до відповідальності за матеріальну шкоду.

Також Назар Кульчицький в аспекті процесуальних гарантій звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Denisova and Moiseyeva v. Russia», в якому Суд відзначив таке: щоб досягти належного балансу інтересів, суди, які розглядають питання про виділення частки в загальній власності, повинні визначити частку кожного із подружжя з урахуванням майна так, щоб частка кожного із подружжя включала речі, які підлягають конфіскації і які не підлягають конфіскації… У світлі вищезазначеного Суд визнає, що на заявників було покладено індивідуальний і надмірний тягар, який міг бути законним, тільки якби у них була можливість ефективно оскаржувати конфіскаційні заходи, застосовані в рамках кримінального провадження, в якому вони не були сторонами; проте їм не надали такої можливості в подальшому у цивільному процесі, отже, був порушений справедливий баланс, який мав бути дотриманий між захистом права власності та вимогами суспільного інтересу.

Інформація з ресурсу:  https://lhs.net.ua/

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить