Нещодавнє рішення ЄСПЛ у справі «Денисюк та інші проти України» піднімає низку серйозних недоліків у функціонуванні системи негласного спостереження. Аналіз рішення знайдете  у попередній публікації. Однак, на нашу думку, недоліки системи цим не обмежуються.

Зокрема низку вагомих, на нашу думку, проблем, які ми піднімали в заявах, Суд згадав тільки дотично або й взагалі не згадав. Ці проблеми, на наше переконання,  більшою чи меншою мірою залишаються актуальними. І ми б хотіли окремо звернути на них увагу в контексті та на прикладі справи «Денисюк та інші проти України».

Недолік №1. Необґрунтованість ухвал про надання дозволу на НСРД 

Адвокатському об’єднанню «Назар Кульчицький та Партнери»  не надали ухвал щодо клієнтів, оскільки здобуті на їх підставі докази не планувалось використовувати у справі. Однак ми мали ухвали по інших учасниках кримінальних проваджень – свідках та підозрюваних. За одним із проваджень разом з матеріалами досудового розслідування ми отримали 17 розсекречених ухвал про надання дозволу на проведення НСРД. Усі ці ухвали містили «мотивацію», яка складалась з одного абзацу на декілька рядків, який був ідентичним у всіх ухвалах, хоч вони і виносились різними суддями і стосувались різних об’єктів спостереження. За іншим провадженням ми отримали 13 розсекречених ухвал. Ці ухвали були однаковими за структурою та змістом, відрізнялися лише індивідуальні дані об’єктів спостереження. Частину тексту ухвал було виконано рукописним текстом, який, як ми потім встановили, належав детективу по справі. Мотивація у всіх ухвалах зводилась до фрази про те, що «клопотання слід задовольнити». Загалом вказані ухвали, кожна з яких була обсягом півтори сторінки, скидались на наперед підготований формуляр, який в подальшому був «дозаповнений» детективом. 

До речі, розслідування ДБР цих «операцій» із заповнення формулярів ухвал є предметом, ще однієї нашої заяви до ЄСПЛ, яку Суд вже прийняв, але ще не прокомунікував. Загалом ми переконані на 100%, що і ухвали по наших клієнтах містили такі ж недоліки. Аналіз Судом цих ухвал неминуче призвів би до констатації ще одного серйозного порушення ст. 8 Конвенції: необґрунтованість ухвал про надання дозволу на НСРД. Однак, ані на наші запити, ані у відповідь на вимогу ЄСПЛ, національні органи влади так і не надали цих ухвал. 

Недолік №2. Механізм НСРД на період, що досліджувався Судом, містив серйозні недоліки

Ці недоліки, на нашу думку, давали можливість правоохоронним органам здійснювати негласне спостереження без ухвали суду. Так, визначені правоохоронні органи мали прямий доступ до комунікації за допомогою мобільних пристроїв. Мобільні оператори такий доступ не контролювали, а єдиним контролюючим органом була прокуратура, яка в принципі зацікавлена в результатах провадження. Єдине, мабуть, що могло стримувати правоохоронців від отримання несанкціонованого доступу до комунікації за допомогою мобільних пристроїв, було те, що саму ухвалу про надання дозволу на НСРД в суду отримати було доволі нескладно (див. попередній пункт). 

Недолік №3. В державі має бути незалежний орган влади, що контролює систему негласного спостереження

Такий орган (на кшталт інформаційного комісара) повинен:

• ● бути незалежним від правоохоронної системи, 
• ● мати доступ до перехоплених комунікацій та відомостей щодо конкретних випадків спостереження (хто, коли, які відомості і щодо кого отримував та ін.), 
• ● такі відомості повинні ретельно фіксуватись.

Такого наглядового органу поки немає. Зараз ці повноваження здійснюються прокуратурою. Однак, прокуратура не є (і, мабуть, не може бути) зацікавленою в об’єктивному та незалежному контролі, оскільки і сама є частиною сторони обвинувачення. Для ЄСПЛ ми проаналізували звітність ОГП в частині щодо здійснення негласних слідчих дій. Окрім статистичних даних про кількість клопотань та ухвал, жодних відомостей щодо здійснення контролю у цій сфері ми так і не знайшли. 

Недолік №4. У випадку надання дозволу на НСРД КПК зобов’язує додавати до клопотання…витяг з ЄРДР

КПК в частині, наприклад, запобіжних заходів містить вимогу, згідно з якою до клопотання про обрання запобіжного заходу повинні додаватись документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.  Однак в частині вимог до клопотання про надання дозволу на проведення НСРД КПК зобов’язує додавати до нього … витяг з ЄРДР. «Чи достатньо витягу з ЄРДР для обґрунтування необхідності проведення НСРД?» – риторичне запитання. «Чи додають детективи (слідчі) інші документи до клопотання для підтвердження викладених у ньому обставин?» – мабуть, щось додають, а може і не додають. Про те, чи дійсно інші документи додавались, та які саме документи, ніхто не дізнається, бо клопотання їх переліку ніколи не містить. Натомість в додатках є згадка лише про витяг з ЄРДР. Отже, ніхто і ніколи не дізнається, чим керувався суд, дозволяючи проведення НСРД (окрім, звісно, клопотання детектива-слідчого-прокурора, в обґрунтованості якого ми не сумніваємось). 

Деякі інші менш значні аспекти заяви також залишились без уваги. Сподіваємось, що нам ще випаде нагода звернути увагу ЄСПЛ на вказані проблеми у нових заявах. А ще краще, щоб до того часу держава усунула вказані проблеми.