м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

“Корбан проти України” (заява № 26744/16). Стислий виклад

Головна Блог “Корбан проти України” (заява № 26744/16). Стислий виклад

“Корбан проти України” (заява № 26744/16). Стислий виклад

04. 07. 2019

Рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16). Стислий виклад.

Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16, рішення від 04.07.2019), чиї інтереси в Європейському суді представляло Адвокатське об’єднання «Назар Кульчицький та Партнери». Пропонуємо стислий виклад справи.

31 жовтня 2015 року Г. Корбана було вперше затримано співробітниками СБУ без ухвали слідчого судді.

Оскільки за спливом 72 годин йому так і не було обрано запобіжний захід, п. Корбана було звільнено з боксу для затриманих, однак одразу ж було затримано повторно в рамках іншого кримінального провадження, також без ухвали слідчого судді.

Лише 06 листопада 2015 р. слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва обрала Г. Корбану запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

24 грудня 2015 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва М. Чаусом винесено ухвалу про примусове залучення Г. Корбана до проведення судово-медичної експертизи.

Того ж дня під час проведення обшуку в його квартирі в Дніпропетровську Г. Корбан був затриманий та доправлений у Київське міське бюро судово-медичної експертизи.

Після медичного огляду п. Корбана було направлено в Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова, де лікарі констатували необхідність термінового медичного втручання.

25 грудня 2015 було проведено операцію на серці п. Корбана.

Цього ж дня, незважаючи на необхідність післяопераційного відновлення, суддею Дніпровського районного суду М. Чаусом надано дозвіл на примусовий привід Г. Корбана в судове засідання для розгляду клопотання сторони обвинувачення про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою.

26 грудня 2015 р. у супроводі медиків та з підключеним крапельницями Г. Корбана було доставлено у судове засідання.

У зв’язку з тим, що в ході судового засідання самопочуття Г. Корбана постійно погіршувалось, слідчий суддя виніс ухвалу про проведення медичного обстеження, внаслідок якого було констатовано нібито стан п. Корбана є стабільним.

27 грудня 2015  р. було здійснено повторний привід Г. Корбана у судове засідання.

Загалом судове засідання 26-28 грудня 2015 р. тривало близько 22 години. В ході засідання Г. Корбан неодноразово втрачав свідомість.

28.12.2015p. суддя Чаус задовольнив клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою та визначив місцем тримання під вартою Слідчий ізолятор м. Києва.

Після завершення судового засідання Г. Корбан ще 2 тижні перебував на стаціонарному лікуванні, після чого був поміщений в СІЗО, де стан його здоров’я знову почав погіршуватись.

У березні 2016 р. запобіжний захід Г. Корбану було змінено на домашній арешт, а в червні 2016 р., слідчим суддею було надано дозвіл на виїзд Г. Корбану до Ізраїлю для проходження лікування, де, зокрема, було проведене повторне оперативне втручання.

Європейський суд визнав порушення прав заявника, гарантованих статтями  3, 5 та 6 Конвенції.

  • Порушення ст. 3 Конвенції (заборона катування)

Суд постановив, що участь заявника у судовому засіданні 26-28 грудня 2015 р., після того як 25 грудня 2015 р. йому було проведено стентування коронарних судин, становило нелюдське та таке, що принижує гідність поводження.

Зокрема, Судом встановлено, що медичний висновок про те, що заявник міг пересуватись у візку без шкоди для здоров’я абсолютно не означає, що він міг брати участь у судовому засіданні, а особливо такому тривалому (понад 21 годину), що було б випробуванням навіть для здорової людини.  Крім того, не було обставин, які би виправдовували терміновий розгляд питання про зміну запобіжного заходу, слухання цілком могло бути відкладено на період післяопераційного лікування.

Додатково Суд також встановив, що утримання заявника в металевій клітці під час судових засідань 13, 22 та 25 січня 2016 року становило поводження, що принижує гідність. Зокрема, Суд враховував посилену медійну увагу до цих судових слухань, а також той факт, що національним судом не було зроблено жодної оцінки існування будь-яких реальних і конкретних ризиків безпеки в залі суду, які б вимагали тримання заявника в металевій клітці.

  • Порушення пп. 1, 3, 5 ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність)

Суд встановив, що у працівників органу досудового розслідування не було законних підстав затримувати заявника в порядку ст. 208 КПК (без ухвали слідчого судді), так як події, у зв’язку з якими він був затриманий 31 жовтня 2015 р. мали місце понад рік тому, а отже це не може вважатись затриманням «безпосередньо після вчинення злочину».

Затримання ж 3 листопада 2016 по суті відбувалось за тими ж обвинуваченнями, що і перше затримання. Формально було додано лише обвинувачення щодо перешкоджання роботі виборчої комісії, про що однак правоохоронцям було відомо і на момент першого затримання. Суд констатував, що в даному випадку «національні органи діяли недобросовісно, шукаючи привід для забезпечення тривалого тримання заявника під вартою та обходу дії судового наказу про його звільнення з під варти» (п. 150 рішення).

Судом також встановлено, що тримання заявника під вартою (2 місяці і 22 дні) та під цілодобовим домашнім арештом (4,5 місяці) здійснювалось без «відповідних та достатніх підстав» для цього, а рішення про застосування до заявника запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту ґрунтувались на формальних та абстрактних підставах.

Крім цього, всупереч положенню п. 5 статті 5 Конвенції заявник не був забезпечений правом на відшкодування у зв’язку з порушенням його права на свободу та особисту недоторканність.

  • Порушення п. 2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості)

Суд встановив, що у даній справі також була порушена презумпція невинуватості заявника, так як заяви, зроблені найвищими посадовими особами держави, в т.ч. Президентом, Головою СБУ, представниками ГПУ, були далекими від розсудливих або обережних. Зокрема, заявника публічно називали лідером злочинної організації, залученої до цілої низки тяжких злочинів. Відповідні заяви не могли не заохочувати громадськість вважати заявника винним ще до того, як він був визнаний винним у порядку, встановленому законом.

 

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить