14 листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України» (Furtherance of remedy and reparation for aggression against Ukraine).

Як ми вже аналізували в попередній публікації, особливо варто звернути увагу на п. 4 Резолюції, згідно з яким «Генеральна Асамблея (…) рекомендує створення Державами Членами в співпраці з Україною міжнародного реєстру збитків, який слугував би для обліку, в задокументованій формі, інформації про докази та вимоги щодо збитків, втрат та ушкоджень, спричинених усім фізичним та юридичним особам та Українській Державі, міжнародно-протиправними діями Російської Федерації в чи проти України, та який сприяв би та координував процес збору доказів».

Такий підхід вже застосовувався у практиці ООН щодо забезпечення відшкодування збитків державою, винною у збройній агресії. Зокрема, у випадку вторгнення Іраку в Кувейт та його подальшої окупації, Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію №674 від 29 жовтня 1990 року, в якій поруч із визнанням обов’язку Іраку здійснити відшкодування було запропоновано «збирати відповідну інформацію, що стосується їх претензій та претензій їхніх громадян та корпорацій щодо реституції або фінансової компенсації з боку Іраку, відповідно до таких процедур, які можуть бути встановлені відповідно до міжнародного права».

Однак у випадку збитків, заподіяних Україні, мова йде про дуже конкретну рекомендацію – створення Міжнародного реєстру збитків (international register of damage).

Видається, що рекомендація, яка міститься в Резолюції ГА ООН від 14 листопада 2022 року, носить першочерговий характер. Важливо, що  вказаний реєстр згадано в документі, де йдеться про притягнення до відповідальності Російської Федерації за вчинення агресії та інших міжнародно-протиправних діянь, зобов’язання Росії відшкодувати заподіяні збитки та створення механізму відшкодування таких збитків. Це свідчить про те, що всі вказані проблеми взаємопов’язані.

Очевидно, що цей реєстр повинен використовуватись у рамках механізму відшкодування збитків для визначення їх розміру та встановлення факту заподіяння. Тому на той момент, коли такий механізм запрацює, реєстр вже повинен функціонувати та мати певне наповнення. У зв’язку з цим створення реєстру має передувати створенню механізму відшкодування. І видається, що наразі відсутні будь-які серйозні перешкоди для початку роботи над його створенням.

Проте спочатку необхідно вирішити, ким та в який спосіб буде створено такий реєстр.

Виконання рекомендації щодо створення реєстру, попри формулювання в п. 4 Резолюції про те, що це повинно бути зроблено «Державами Членами в співпраці з Україною», залежатиме значною мірою від зусиль України.

Саме в українській юрисдикції є вся інформація та доказова база щодо заподіяних російською агресією збитків. Тому на практиці основна частина роботи, як мінімум щодо наповнення реєстру інформацією та документами, покладатиметься на Україну.

Крім цього, саме Україна найбільш зацікавлена у наявності якомога достовірнішої та повної інформації щодо розміру шкоди.

Загалом, Україна могла б самостійно зайнятися створенням та веденням цього реєстру. Однак залучення до цього процесу міжнародних партнерів посприяє тому, щоб наявна у реєстрі інформація відповідала критеріям прийнятності не лише в українських, а й в іноземних та міжнародних установах.

Тому варто розглянути можливість створення реєстру на підставі міжнародного договору Україною та іншими державами, що засуджують російську агресію. Такий документ повинен встановлювати ключові вимоги щодо:

• – створення реєстру та його ведення;
• – характеру інформації, що в ньому зберігатиметься;
• – критеріїв достовірності такої інформації та її верифікації;
• – джерел наповнення реєстру;
• – захисту наявної у ньому інформації та процедури доступу до неї.

Однак процес створення такого реєстру у форматі міжнародної співпраці може потребувати більше часу, ніж очікується. Відтак, незалежно від його перебігу Україна може вже зараз розпочати створення централізованої бази даних щодо шкоди, заподіяної протиправними діяннями Російської Федерації. Доцільно розглянути можливість розробки та ухвалення спеціального законодавства, яке б регламентувало параметри такої бази.

Наприклад, ця база даних повинна містити відомості щодо:

• – суб’єктів, які постраждали від протиправних діянь РФ;
• – характеру шкоди (напр., втрата життя, катування, позбавлення свободи, знищення майна та ін.);
• – оцінки шкоди;
• – відомості щодо суб’єкта, винного у заподіянні шкоди (залежно від рівня ідентифікації слід зазначати більш чи менш конкретну інформацію);
• – документів, які підтверджують вказані висновки та ін.

Особливу увагу слід приділити процесу верифікації інформації, що вноситься у реєстр. Варто передбачити інструменти та способи перевірки, які в міру можливостей забезпечуватимуть, що до реєстру вноситься лише достовірна та підтверджена інформація.

 Важливо також врегулювати питання джерел наповнення такої бази. В цій частині слід виходити з українських реалій. Видається, що вчинені Російською Федерацією порушення зазвичай потрапляють у сферу кримінального права і збір дотичної інформації у першу чергу здійснюється правоохоронними органами в рамках кримінального провадження. Тож саме інформація та документи з матеріалів кримінальних проваджень повинні стати основою для наповнення бази даних.

Не варто виключати і можливості наповнення реєстру з інших джерел, однак у такому випадку більше уваги слід приділити аналізу та верифікації такої інформації.

За будь-яких обставин, створення та робота цього реєстру матимуть дуже вагоме юридичне та політичне значення у процесі забезпечення відшкодування Україні. Його запуск свідчитиме про серйозність намірів змусити РФ виконати свій обов’язок із відшкодування Україні. Крім того, Україна дуже зацікавлена у невідкладному його запуску та наповненні, оскільки це дасть змогу чітко задокументувати заподіяну шкоду та верифікувати відповідні факти на етапі, коли ці процеси будуть беззаперечними й очевидними. 

Автори: Маркіян Бем, адвокат, партнер АО «Назар Кульчицький та Партнери», експерт Центру Дністрянського; Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у рамках проєкту “#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Розробка моделей юридичного та інституційного механізму відшкодування”.