м.Київ, вул.Антоновича 4/6, оф.38 044 234 11 00

Лазаренко та інші проти України, як має здійснюватись виклик до суду відповідно ст.6 Конвенції

Головна Блог Лазаренко та інші проти України, як має здійснюватись виклик до суду відповідно ст.6 Конвенції

Лазаренко та інші проти України, як має здійснюватись виклик до суду відповідно ст.6 Конвенції

03. 05. 2018

У професійних інтернет-спільнотах активно поширюється думка про те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12 та 5 інших, рішення від 27.06.2017) повістки про виклик до суду мають відправлятись виключно рекомендованою кореспонденцією.

Це питання дослідила Анастасія Некрасова, юрист АО “НАЗАР КУЛЬЧИЦЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ”

Так, згідно підготовленого Міністерством юстиції України стислого викладу рішення від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» «Європейський суд вказав на те, що при відправлені судових документів необхідно використовувати рекомендовану письмову кореспонденцію». Такий висновок був продубльований в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 № 1432/10-14/17 та доведений до відома Голів апеляційних адміністративних судів.

Водночас таке трактування вищезгаданого рішення Європейського суду у справі «Лазаренко та інші проти України» є некоректним.

Згідно фактичних обставин справи «Лазаренко та інші проти України» Дніпропетровський адміністративний апеляційний суд скасував винесені на користь заявників постанови судів першої інстанції. Заявники стверджували, що про розгляд справи в апеляційній інстанції їх повідомлено не було. Уряд, в свою чергу, зазначив, що повістки про виклик заявників в суд апеляційної інстанції були надіслані звичайною поштою (не рекомендованою кореспонденцією).

Описуючи загальні принципи, що мають бути застосовані до ситуації у справі «Лазаренко та інші проти України», Суд зазначив, що «Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції (ухвали щодо прийнятності у справах «Богонос проти Росії» (заява № 68798/01) від 05.02.2004, «Бац проти України» (заява № 59927/08) від 24.01.2017, § 37). Від національних органів також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи («Загородніков проти Росії» (заява № 66941/01), рішення від 07.06.2007, § 31). Разом з тим, загальна концепція справедливого судового розгляду включає в себе фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїз-Матеос проти Іспанії» рішення від 23.06.93, § 63) та вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт («Діліпак та Каракая проти Туреччини» (заяви № 7942/05 та № 24838/05) рішення від 04.03.2014, § 77)»

(«Лазаренко та інші проти України», § 37)

Судом було проаналізовано, що чинний на той момент Кодекс адміністративного судочинства Україна передбачав різні форми судового виклику особи: рекомендованою кореспонденцією (листом або телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою, а також надсилання тексту повістки факсимільним повідомленням, електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації. Так, згідно національного законодавства надсилання судової повістки поштою могло бути здійснено лише рекомендованою кореспонденцією.

У підсумку у справі «Лазаренко та інші проти України» Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, так як Уряд не надав обґрунтованих пояснень поширеній практиці надсилання судових викликів звичайною поштою (попри те, що це суперечить вимогам національного законодавства), а також не надав жодних доказів, які б підтверджували, що заявників було повідомлено про судовий розгляд у будь-який інший, передбачений законом спосіб (напр. електронною поштою або факсом).

Відтак, рішення Європейського суду у справі «Лазаренко та інші проти України» абсолютно не означає, що судові виклики необхідно відправляти лише рекомендованою кореспонденцією, як про це було зазначено Мін’юстом, та згодом продубльовано в Інформаційному листі ВАСУ. Натомість зі змісту вищевказаного рішення Європейського суду можемо зробити висновок, що

1. судові виклики мають відправлятись у спосіб, визначений національним законодавством;

Передбачені законодавством способи надсилання судових викликів не обмежуються лише рекомендованою кореспонденцію, а допускають також надсилання повістки про виклик у суд кур’єром, факсом, електронною поштою тощо.

2. суди повинні мати змогу документально підтвердити факт повідомлення особи про виклик до суду;

Таким підтвердженням може бути повідомлення про вручення особі рекомендованого листа, роздруківка надісланого повідомлення на електронну адресу, яка була зазначена особою, кур’єрська накладна, звіт факсимільного апарату тощо.

Зв'яжіться з нами з питання, яке Вас цікавить