Немає жодних сумнівів, що Україна повинна серйозно підійти до розслідування та документування злочинів, учинених Росією в ході чергової хвилі неспровокованої агресивної війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року. Ідеться передовсім про наймасштабніші злочинні діяння росіян: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК), пропаганду війни (с. 436 КК), планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК).

У разі реєстрації кримінальних проваджень за вказаними статтями Україна в особі її державних органів, а також фізичні та юридичні особи матимуть право в рамках такого кримінального провадження звернутися з цивільним позовом до осіб, які виступають підозрюваними. Звернення з таким позовом, як і низка інших обставин, можуть слугувати підставою для арешту майна осіб, причетних до агресії, а згодом і до безповоротного його вилучення на користь потерпілих.

Судові рішення щодо арешту та щодо конфіскації майна, винесені українськими судами, повинні мати преюдиційну силу в рамках інших національних та міжнародних процесів. З іншого боку, такі рішення можуть бути звернені до виконання в інших країнах та стати підставою для стягнення майна.

Звернення з цивільним позовом до фізичних осіб, які є підозрюваними/обвинуваченими в рамках певного кримінального провадження, у рамках цього ж провадження, створює хороші можливості для компенсації збитків, завданих агресією. Розмір потенційної компенсації можна оцінити виходячи з вартості майна росіян, розташованого за межами Росії, щодо якого застосовані санкції. Здебільшого під таким майном розуміють заморожені активи російських олігархів, розмір яких станом на сьогодні оцінюють в 13,83 млрд євро.

Однак у масштабах збитків, завданих російською агресією, ця сума є доволі незначною. Набагато більший інтерес становлять активи російських юридичних осіб та самої держави-агресора. Лише заморожені активи Центробанку Росії станом на сьогодні складають близько 300 мільярдів доларів.

Не слід забувати, що розділ XIV-1 Кримінального кодексу України передбачає можливість застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Кримінальний кодекс України було доповнено цим розділом ще 23.05.2013, однак до цього часу його положення так і не було застосовано на практиці, принаймні в доступних джерелах про таку практику не згадується. Тимчасом обставини російської агресії створюють сприятливі умови для застосування вказаних положень кримінального законодавства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-3 Кримінального кодексу України, однією з підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, 110, 113, 114-2, 146, 147, ч. 2-4 ст. 159-1, ст. 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

До вказаного переліку належать якраз ті кримінальні правопорушення, які потенційно можуть бути інкриміновані загарбникам: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); пропаганда війни (ст. 436 КК); планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК); порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК).

Згідно з ч. 2 примітки до ст. 96-3 Кримінального кодексу, вказані кримінальні правопорушення визнаються такими, що вчинені в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до:

1) отримання нею неправомірної вигоди, або

2) створили умови для отримання такої вигоди, або

3) були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Важливо також, що, згідно з ч. 2 ст. 96-4 Кримінального кодексу, заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом до суб’єктів як приватного, так і публічного права, як резидентів, так і нерезидентів України, включно з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 96-6 Кримінального кодексу України, до заходів кримінально-правового характеру, які можуть бути застосовані судом до юридичних осіб, належать: штраф, конфіскація майна, ліквідація юридичної особи.

Застосування вказаних положень на практиці повинно надати можливість компенсувати збитки, завдані війною, за рахунок коштів російських компаній.

Наприклад, якщо керівництво умовного сбербанку приймає рішення про вжиття якихось заходів, що сприяють перебігу російської агресії проти України, то воно фактично стає пособником ведення агресивної війни або ж посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

До таких заходів належить, наприклад, фінансування (кредитування) російського військово-промислового комплексу, особливо коли йдеться про період після неспровокованої агресії 24.02.2022 року, або ж у створенні механізму виплати заробітної плати представникам окупаційної адміністрації та ін.

Злочини такого характеру скоюються, безсумнівно, в інтересах умовного сбербанку. В разі доведення факту вчинення таких дій працівниками компанії суд може застосувати до неї заходи кримінально-правового характеру, зокрема конфіскувати належне їй майно. 

Як і йшлося в попередній статті, саме кримінальне провадження може проходити за відсутності обвинувачених та представників юридичної особи, а винесене за результатами такого процесу рішення може звертатись до виконання за межами України.

Аналогічний механізм можна спробувати застосувати і до коштів Центробанку, якщо буде доведено, що він діями його працівників сприяв перебігу російської агресії. Так, центробанк є також юридичною особою, а відтак усі означені вище правила застосовуються і до нього. Більше того, ч. 2 ст. 96-4 Кримінального кодексу передбачає, що заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом і до державних органів та органів місцевого самоврядування.

У підсумку варто зазначити, що застосування до юридичних осіб, зокрема і центробанку, вказаних заходів кримінально-правового характеру, не матиме наслідком автоматичну конфіскацію російських активів за межами країни. Однак, як мінімум, з цією метою буде зібрано міцну доказову базу, а як максимум – створено правове підґрунтя для таких дій.

Ретельно збираючи і документуючи доказову базу злочинів Росії, Україна зможе впевнено заявити, що зробила все від неї залежне і тепер справа за нашими партнерами. Вони ж можуть допомогти нам у тому, чого ми не можемо зробити самі: створити міжнародний суд/трибунал чи компенсаційну комісію з метою покарання російських злочинців, притягнення до міжнародно-правової відповідальності Росії, стягнення збитків.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у рамках проєкту “#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Розробка моделей юридичного та інституційного механізму відшкодування”.

Маркіян Бем

Першоджерело: Центр Дністрянського від 11 серпня 2022 року